Галицький учитель

11 жовтня 2018 року на 74-у році життя померла Наритник Тетяна Миколаївна, колишня вчителька Бурштинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2. Спеціаліст вищої категорії (1994). Вчитель-методист (1996). Відмінник освіти України (2001). Делегат ІІ Всеукраїнського з’їзду працівників освіти (2001). Заслужений вчитель України (2010).

Народилася Тетяна Миколаївна 23 травня 1945 року в с. Маук Каслінського району Челябінської області Російської РФСР.

У 1968 році закін­чила Івано-Франківський педа­гогічний інститут за спеціальністю «Українська мова, література і співи».

Тетяна Миколаївна належала до числа тих педагогів, яким чужі будні та одноманітність у процесі формування людини, які багатократно повторюються в дітях і в них відображують свою духовну культуру, інтелект, смаки, звички, громадянську позицію.

Тетяна Миколаївна розпочала трудову діяльність у 1968 році вчителем української мови і літератури Бурштинської середньої школи № 2. У 1978 році була призначена заступником директора з виховної роботи Бурштинського торгово-кулінарного училища. З 1981 до 2010 року працювала вчителем української мови і літератури Бурштинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2.

Досконало володіла ефективними формами і методами організації навчально-виховного процесу. Тетяна Миколаївна прагнула в кожній дитині знайти і розвинути її творчі здібності, протягом шкільного етапу її життя бути добрим порадником, наставником, прикладом у виборі і формуванні життєвої позиції.

Добре розуміючи, що творче щасливе життя часто починається з одного уроку, з однієї зустрічі з вчителем, одного його слова, Тетяна Миколаївна ретельно вивчала своїх вихованців, щоб кожне її зважене слово, кожен прояв почуттів, емоційний відтінок голосу, кожна оцінка людських вчинків, навчальних досягнень учнів несли в собі виховний зміст і призначались для відповідно підготовленої особистості школяра.

На уроках української мови і літератури поєднувала високий рівень науковості вивчення навчального матеріалу з доступністю його для кожного учня. Повністю використовувала інтелектуальний потенціал класу в цілому і кожного учня зокрема для максимального розвитку особистостей школярів. Сприяла реалізації найважливішої дидактичної мети – навчити дітей самостійно здобувати знання.

Кожен урок Тетяни Миколаївни був чимось оригінальним і спонукав дітей не до формального заучування і відтворення інформації, а до творчого осмислення почутого і побаченого, до аналізу власних почуттів і емоцій, викликаних художнім словом, до бажання заглибитись у калинові візерунки і солов'їні переливи рідної мови.

Тетяна Миколаївна, вчителька за покликанням, була наділена рідкісним вмінням пізнавати і розвивати природні творчі здібності дітей. У своїй роботі використовувала психологічні основи формування задатків учня засобами мови, словесну творчість розглядала як джерело розумового і духовного розвитку дитини.

Для розвитку чутливості до мови використовувала народні пісні, казки, співомовки, в яких найповніше виявляється внутрішнє багатство слова. У навчальному кабінеті збирала виконані учнями ілюстрації до художніх творів, літературні проби своїх учнів. Комплексно підходила до пізнання фольклорного матеріалу, захоплювала учнів своєрідною поетикою фольклорних творів.

Вміло зацікавлювала учнів навчальним матеріалом, доступно пояснювала найскладніші теми, тонкощі використання рідної мови у різних ситуаціях. Добре відносячись до дітей, поважаючи їхню гідність, виховувала в них працелюбність, самостійність, допитливість, культуру розумової праці.

Творча робота Наритник Т.Н. відзначалася високою результативністю. Її учні займали призові місця на районних, обласних олімпіадах, Всеукраїнських конкурсах, у конкурсах виразного читання.

Наполеглива праця Наритник Т.М. приносила вагомі результати у вигляді міцних знань, ерудованості, надійних моральних принципів вихованців, у визначенні подальшої життєвої долі випускників. У 2008 році всі учні-випускники Тетяни Миколаївни брали участь у зовнішньому незалежному оцінюванні з української мови і літератури, 26% з них проявили високий рівень навчальних досягнень.

Учителька як керівник гуртка обласного відділення МАН України підготувала призера II етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт членів МАН,  переможців ІІІ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови і літератури, Лауреата загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання», переможця III етапу Сьомого Міжнародного конкурсу знавців рідної мови імені П. Яцика. Чимало випускників Наритник Т.М. стали філологами, журналістами, учителями української мови і літератури.

Керуючи шкільним літературним клубом «Росинка», Наритник Тетяна Миколаївна використовувала будь-яку можливість, щоб пробудити в дитячих серцях поетичне натхнення, щоб літературне слово набуло в душі кожної дитини індивідуального поетичного звучання.

Наритник Т.М. завдяки власній наполегливості, невичерпній внутрішній енергії посприяла і домоглась виходу в світ збірок поезій – літературних проб своїх учнів: у 1998 році – збірки поезій Світлани Бекеш «Пролісок», у 1999 році – збірки творів членів шкільного літературного клубу «Росинка», у 2001 році – збірки віршів «Джерельце» молодшої групи літературного клубу «Росинка», у 2002 році – збірки акровіршів членів літературного клубу «Росинка», у 2004 році – збірки творів членів літературного клубу «Росинка» «Перші квітки завесніли в природі», у 2005 році – збірки Т.Дух «Аудієнція серця». Була упорядником і коректором збірки В.Лис «Первоцвіт» (1997 рік), збірки М. Яцківа «У вирі боротьби» (2004 рік), збірки В.Катрич «Гармонія душі» (2007 рік).

Вірші гуртківців друкувалися на сторінках районних, обласних та Всеукраїнських газет. Такі проби пера – то філософія молодої людини, перевірка своїх можливостей. Чимало колишніх учнів робили свої перші літературні кроки з мудрою і доброю допомогою свого наставника – вчительки української мови і літератури, керівника шкільного літературного клубу «Росинка» Наритник Тетяни Миколаївни.

Творчий пошук, пристрасна любов до художньої літератури, її емоційний виклад були характерними рисами її педагогічної діяльності. Кабінет І.Франка був своєрідною лабораторією вчительки. Тут було зібрано чимало різноманітних наочних посібників, карток, таблиці для вивчення і повторення навчального матеріалу, ілюстрованих тематичних папок, рукописних альбомів кращих учнівських робіт «Мово моя рідна», збірки фольклорного матеріалу.

Брала участь у розробці конспектів з літератури рідного краю «Письменники Івано-Франківщини». Друкувала методичні статті та нариси в газеті «Дністрова хвиля» (м. Галич).

Високу оцінку праці вчителя дала письменниця української діаспори І. Дибко-Филипчак (Сполучені Штати Америки), виходець з Галицького району. Після прочитання збірки «Росинка», вона написала: «Ви, п. Тетяно, вирізьблюєте чудові узори краси слова у своїх учнів. Ось де наше майбутнє! Це у їхніх душах посіяна Вами любов до рідної української мови, яка ніколи не згасне, бо це любов справжньої українки».

Тетяна Миколаївна ділилася досвідом роботи з колегами на районних, обласних семінарах, проводила відкриті уроки та позакласні заходи для вчителів, керівників шкіл області, району.

У 1996 році Наритник Т.М. присвоєно педагогічне звання «вчитель-методист». У 2001 році Тетяна Миколаївна була делегатом II Всеукраїнського з'їзду працівників освіти.

Указом Президента України «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників освіти» від 29 вересня 2010 року № 925/2010 за значний особистий внесок у розвиток національної освіти, підготовку кваліфікованих фахівців, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність, високий професіоналізм Наритник Тетяні Миколаївні присвоєно почесне звання «Заслужений вчитель України».

Світла і добра пам'ять про Тетяну Миколаївну назавжди залишиться в серцях її учнів, колег, усіх, хто її знав.