Галицький учитель

Інститут інноваційних технологій і змісту освіти оприлюднив результати моніторингу, проведеного на виконання наказу МОНмолодьспорту України № 1264 від 04.11.11 р. «Про проведення моніторингового дослідження щодо статусу та ролі вчителя в українському суспільстві»). У моніторинговому дослідженні взяли участь вчителі, які викладають у початковій, середній та старшій загальноосвітній школі (відповідно 1481 та 1486 осіб) та проживають у містах та сільській місцевості (відповідно 53,46% та 46,54%).

Отримані дані дозволяють зробити висновок, про те що загальноосвітня школа в Україні має жіноче обличчя. 84,44% вчителів середніх і старших класів з міст, та 79,25% з сільської місцевості – це жінки. Ще більшим є відсоток жінок, які працюють у початковій школі - до 98,48%.

Переважна більшість опитаних (74,94 - 83,76 %) одружені і мають на своєму утриманні неповнолітніх дітей. До 2% респондентів виховують четверо і більше дітей, а також доглядають хворих батьків-інвалідів, або є опікунами дітей померлих родичів тощо.
Від 33% до 46%, респондентів, які взяли участь в опитуванні мають педагогічний стаж більше одинадцяти років. Учасники дослідження -  вчителі з високим рівнем професіоналізму, ініціативи, творчості, які досконало володіють ефективними формами, методами організації навчально-виховної роботи, забезпечує високу результативність, якість своєї праці, відзначається загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування. Кваліфікація та педагогічний досвід учасників опитування гарантують об’єктивність їх суджень та відповідей на запитання анкет.

У ході дослідження з’ясовано, що переважна більшість опитаних вчителів свідомо обрала свою професію. Від 51,22% до 71,59% респондентів зазначили, що саме, любов до дітей, прагнення надати їм міцні базові знання, виховувати та розвивати їх особистісні риси, стала найвагомішим фактором, при обранні професії. Від 36,55 до 48,58 відсотків респондентів вказали, що на їх вибір вплинув соціальний статус професії вчителя та повага до неї у суспільстві. Третина вчителів, які викладають у середній та старшій ланках загальноосвітньої школи, обрали професію вчителя, тому, що хотіли займатися певною наукою, основи якої вони викладають у школі. Про це свідчать відповіді 31,3% респондентів цієї групи. Така сама кількість респондентів назвала вирішальним фактором при обранні професії стабільну й систематичну оплату праці вчителя.
Від 2 до 6,5 відсотків респондентів заявили, що у професію потрапили випадково.

Найбільш актуальними для себе, вчителі, які прийняли участь в опитуванні, назвали широкий спектр проблем соціально - економічного забезпечення. Від 48% до 58% респондентів мають невирішені проблеми соціально-побутового, матеріального характеру. Проблеми духовного розвитку є найбільш актуальними  для більше як третини респондентів. До 31 відсотка опитаних відчувають певні проблеми у сфері своєї професійної діяльності. Позитивним є той, факт, що 5,5% опитаних респондентів визнали, що не мають жодних проблем, будь-якого характеру.

Від 41 до 51 відсотка опитаних вчителів вважають, що одна з основних проблем полягає у тому, що велика частина батьків не цікавиться шкільними справами дітей. До 45% респондентів вважають за необхідне створення сприятливого мікроклімату у шкільному колективі, що на їх думку є невід’ємною складовою успішного та високоякісного навчально-виховного процесу.
Більше третини учасників дослідження впевнені, що саме ефективне впровадження інформаційних технологій у процес навчання є одним з головних чинників інноваційного розвитку як системи освіти зокрема так і розвитку суспільства у цілому.
До 4% респондентів притримуються думки про те, що у сучасній українській школі не існує жодних невирішених проблем.

Переважна більшість вчителів, які працюють у сільській місцевості (70%) назвали головним чинником якій ускладнює їх роботу те, що сучасні учні незацікавлені у здобутті знань. 73% вчителів початкових класів з сільської місцевості вважають що й батьки молодших школярів також не виявляють активного інтересу до навчальних досягнень дітей і тим самим значно ускладнюють роботу вчителя. Натомість, серед вчителів, які працюють у молодших класах міських шкіл таку думку підтримують від 48 до 55 відсотків респондентів. У тому що саме незадовільне матеріально-технічне забезпечення навчального закладу ускладнює їх роботу впевнені до 44% опитаних вчителів з міст та 52% з сільської місцевості. Значна частина вчителів(до 46 %), як з міст так і з сільської місцевості вважає, що той рівень допомоги, який навчальні заклади мають з боку відповідних державних установ, не є достатнім в сьогоднішніх умовах, а відсутність дієвої підтримки ускладнює роботу вчительства. Надмірна кількість звітної документації заважає працювати майже половині (47%) опитаних вчителів.

Не дивлячись на всі труднощі й проблеми, які існують на сьогоднішній день, більшість респондентів (від 59,26% до 67,81%) негативно відповіла на запитання «Чи хотіли б Ви змінити професію за умови реальної можливості перепрофілювання?». Не може не викликати занепокоєння той факт, що до 17% опитаних відповіли на це запитання «Так», а ще 24% не знайшли на нього відповідь.

Вчителі визначили чинники, які, на їх думку, можуть вплинути на зміну соціального статусу вчителя. Переважна більшість опитаних (до 79,55%) вважають що суттєве підвищення заробітної плати сприятиме підвищенню авторитету вчительської професії в українському суспільстві. До 75% опитаних зазначили, що змінити соціальний статус вчителя можливо лише при умові зміни державної політики по відношенню до вчительства. За словами респондентів «держава повинна повернутися обличчям до вчителя», необхідно розробити, прийняти й на практиці реалізувати державну цільову програму спрямовану на підвищення соціального статусу вчительства, на покращення соціально-побутових умов та матеріальної захищеності тих, хто за покликанням душі «сіє розумне, добре, вічне».

За матеріалами http://iitzo.gov.ua/monitoryng_v_osviti.html