Прийшовши до влади в Росії, більшовики ще у 1918 році відокремили державу від церкви, а церкву - від школи. Почалися конфіскації церковного майна та закриття культових споруд, проте масових руйнувань храмів ще не було. Оскільки церковні землі було націоналізовано в 1918 році, радянська держава могла досить вільно розпоряджатися храмами.
В кінці 20-х років почалися закриття храмів за пропозиціями місцевого населення. Це не здивує, якщо уявити собі мислення багатьох людей тих років. У державі, що проповідувала держаний атеїзм, церква була символом минулого. Люди переставали бачити у церкві духовну владу, яку вона мала в попередні роки. Аналогічно культові споруди перестали становити для можновладців історичну та архітектурну цінність.
На наших землях після «визволення» войовничий атеїзм розгулявся у 60-их роках минулого століття. В результаті цього було зруйновано храми, перелік яких подано нижче.
1) с. Вікторів
Дерев’яний храм Собору Пречистої Діви Марії УГКЦ, побудований у 1839 році.
В 1961 р. знятий з реєстрації.
В 1965 р. церкву зруйнували трактором за вказівкою райкому партії.
В 1994 р. відбудована на тому самому місці, як церква Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ.
Література: Арсенич П. Вікторів // Міста і села Галицького району: історія, пам’ятки, особистості. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2001. – С. 169.
2) с. Ганнівці
Дерев’яний храм св. Михаїла УГКЦ, побудований у 1888 році.
В 1962 р. знятий з реєстрації.
В 1980-х рр. церква була спалена громадою села на знак протесту проти того, щоб споруду розібрали на будівельний матеріал.
В 1990 р. відбудована як церква св. Дмитрія УГКЦ.
Література: Гандзюк Р. Ганнівці // Міста і села Галицького району: історія, пам’ятки, особистості. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2001. – С. 231.
3) с. Залуква
Дерев’яний храм св. апостолів Петра і Павла УГКЦ, побудований у 1800 році.
В 1962 р. знятий з реєстрації. Використовувався під колгоспний склад. Без належного догляду церква почала руйнуватися і через аварійний стан її розібрали.
В 1991 р. відбудована на тому самому місці, як церква св. апостолів Петра і Павла УГКЦ.
Література: Арсенич П., Олійник М., Федунків З. Залуква // Міста і села Галицького району: історія, пам’ятки, особистості. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2001. – С. 324.
4) с. Колодіїв
Дерев’яний храм св. Архистратига Михаїла УГКЦ, побудований у 1869 році.
19 лютого 1949 р., у відплату за допомогу ОУН, спалена червонопогонниками дощенту.
В 1991 р. відбудована на тому самому місці, як церква св. Архистратига Михаїла УГКЦ.
Література: Гандзюк Р. Колодіїв // Міста і села Галицького району: історія, пам’ятки, особистості. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2001. – С. 351.
5) с. Кукільники
Дерев’яний храм Введення в храм Пречистої Діви Марії УГКЦ, побудований у 1718 році.
В 1960 р. знятий з реєстрації.
В 1960 р. розібраний як аварійний.
В 1992 р. церква відбудована на новому місці, як церква Успення Пресвятої Богородиці УГКЦ.
Література: Федунків З. Кукільники // Міста і села Галицького району: історія, пам’ятки, особистості. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2001. – С. 436, 439.
6) с. Лани
Дерев’яний храм св. Георгія УГКЦ, побудований у 19 ст.
13 серпня 1961 р. згоріла за нез’ясованих обставин.
В 1992 р. відбудована на новому місці, як церква св. Юрія УГКЦ.
Література: Липай О. Лани // Міста і села Галицького району: історія, пам’ятки, особистості. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2001. – С. 467, 471.
7) с. Медуха
Дерев’яний храм Перенесення мощей св. о. Миколая, побудований у 1864 році.
В 1963 р. знятий з реєстрації і переданий на баланс школи під склад.
В 1984 р. зруйнували, розвалили стіни і пограбували.
В 1991 р. відбудована, як церква Перенесення мощей св. о. Миколая УГКЦ.
Література: Арсенич П., Процак Р. Медуха // Міста і села Галицького району: історія, пам’ятки, особистості. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2001. – С. 504.
8) с. Новий Мартинів
Дерев’яний храм св. Миколая УГКЦ, побудований у 1920 році.
В 1962 р. знятий з реєстрації і переданий на баланс місцевого колгоспу для переобладнання церкви під дитячий садок.
В 1996 р. відбудована на тому самому місці, як церква св. Миколая УГКЦ.
Література: Федунків З. Новий Мартинів // Міста і села Галицького району: історія, пам’ятки, особистості. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2001. – С. 560.
9) с. Пукасівці
Дерев’яний храм Воскресіння Христового УГКЦ, побудований у 1912 році.
В 1961 р. знятий з реєстрації.
В 1962 р. розібрали на будівельний матеріал. Дерево використали під будівництво клубу в с. Бринь, а оцинковану бляху – для промислових потреб в Галичі.
В 1990 р. відбудована на тому самому місці, як церква Воскресіння Христового УГКЦ.
Література: Олійник М. Пукасівці // Міста і села Галицького району: історія, пам’ятки, особистості. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2001. – С. 613, 615.
10) с. Різдвяни
Дерев’яний храм Вознесіння Христового УГКЦ, побудований у 1900 році.
В 1962 р. знятий з реєстрації.
В 1984 р. розвалили бульдозером.
В 1994 р. відбудована на тому самому місці, як церква Вознесіння Христового УГКЦ.
Література: Арсенич П., Процак Р., Федунків З. Різдвяни // Міста і села Галицького району: історія, пам’ятки, особистості. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2001. – С. 624.
11) с. Слобідка
Дерев’яний храм св. Миколая УГКЦ, побудований у 1924 році.
В 1963 р. знятий з реєстрації. Згодом церкву розібрали і використали як будівельний матеріал.
В 1990 р. відбудована на тому самому місці, як церква св. Миколая УГКЦ.
Література: Гандзюк Р. Слобідка Більшівцівська // Міста і села Галицького району: історія, пам’ятки, особистості. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2001. – С. 641.
12) с. Сокіл
Дерев’яний храм Положення Ризи Пресвятої Богородиці УГКЦ, побудований у 1935 році.
В 60-ті роки знятий з реєстрації. Використовувався під склад магазину. Без належного догляду церква почала руйнуватися.
В кін. 1980-х рр., через аварійний стан, церкву розібрали.
В 1994 р. відбудована на тому самому місці, як церква св. апостолів Петра і Павла УГКЦ.
Література: Федунків З. Сокіл // Міста і села Галицького району: історія, пам’ятки, особистості. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2001. – С. 655.
13) с. Суботів
Дерев’яний храм Різдва Христового УГКЦ, побудований у 19 ст.
В 1962 р. церкву зруйнували, розтягнувши її трактором.
В 1997 р. відбудована на тому самому місці, як церква Різдва Христового УГКЦ.
Література: Федунків З. Суботів // Міста і села Галицького району: історія, пам’ятки, особистості. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2001. – С. 684.
|