План
проведення урочистого вечора, присвяченого випуску учнів
11-их класів
Випускники збираються біля школи о 17.00, о 18.00 разом з вчителями і батьками вирушають до Палацу культури.
Попереду юнак з прапором, поруч двоє асистентів. За ними оркестр, кошик з квітами несуть випускники. Позаду колона з вчителів, випускників, батьків.
Біля пам’ятника Т.Г.Шевченку колона зупиняється, випускники покладають квіти.
Оркестр грає «Думи мої».
Біля входу в Палац культури випускників зустрічають з хлібом і сіллю батьки, передають його випускникам і заходять до залу. Випускники залишаються у вестибюлі.
На сцені збоку два столики накриті вишитими рушниками, на яких лежать мікрофон, квіти, атестати. За столики сідають представники адміністрації, ради школи, священик.
На задньому плані напис 40-ий ювілейний випуск ________________ школи, по обидва боки від якого гірлянда з жовтих і синіх кульок.
До центрального мікрофону підходять ведучі.
Фонограма 1. Дзвіночки.
Ведучий.
Сьогодні музика лунає гучно
І тане в квітах урочистий зал,
В очах у кожного і радість, і надія.
В нас випускний – шкільний останній бал.
Ведуча.
Вітаємо усіх на нашім святі,
Воно і смутком й радістю дзвенить.
Це свято зрілості і свято розставання
І майбуття прекрасна, світла мить.
Ведучий. Дорогі друзі! Шановні вчителі, батьки, гості! Сьогодні у нас особливе свято, свято, якого немає в жодному календарі, і тим не менше його всі знають і всі чекають. У цьому святі зустрічаються біль розлуки і світлі надії, сум прощання і радість зустрічі з невідомим. Сьогодні прощаються з школою наші випускники.
Ведуча. Ось і прийшов цей радісний день. На вулиці буяє щедре літо, сонце пестить нас своїм золотим промінням, а день прийдешній несе нам нове і невідоме, та надіємось, що хороше майбутнє життя. Та щоб він нам не приніс, дитинство, юність назавжди залишаться в наших спогадах тим маленьким, світлим промінчиком, який запалив в наших серцях і душах перші важливі почуття, навчив нас діставати справжню радість від того, що ми живемо, розвиваємося, насолоджуємося життям.
Ведучий. Напевно, в цій залі сьогодні не знайдеться жодної дорослої людини, яка б не хвилювалася. І це зрозуміло. Адже кожен із вас пережив у своєму житті хвилини прощання зі шкільним життям.
Дозвольте мені запросити в цей зал нашу гордість та надію, тих, кому присвячується ця подія, тих – для кого цей вечір – перша сходинка у самостійне життя – наших іменинників, випускників 2005 року. Вітаймо їх !
Фонограма 2. Марш.
(Під звуки маршу випускники заходять до залу, прапороносці піднімаються на сцену і ставлять прапор у встановленому місці, хліб і сіль на рушникові кладуть на заздалегідь приготовлений столик).
Ведучий. Урочистий вечір, присвячений врученню випускникам школи атестатів про повну середню освіту, оголошується відкритим.
Фонограма 3. Гімн України.
Ведуча.
О, літній бал! Пора цвітіння!
І ви, випускники, як лебеді на нім.
Це зрілість ваша, це змужніння,
Сьогодні йти вам за поріг!
Життя для всіх вас розстеляє
Мільйон несходжених доріг.
Ведучий. Дорогі друзі! Дозвольте мені представити гостей нашого свята, які мають до нього неабияке відношення. Це найближчі, найрідніші для наших випускників люди: їх батьки, бабусі, дідусі, братики й сестрички, які дивляться на своїх дітей, внуків, на свою надію, радіють за них, гордяться ними. Вони все зробили для того, щоб дитинство і юність наших випускників пройшло якнайкраще і звичайно вартують того, щоб ми привітали їх гучними оплесками.
Ведуча. Але перелік гостей буде не повний, якщо ми не згадаємо тих людей, що були поряд з випускниками всі роки навчання. Хто вів їх нелегкими стежками науки, хто вчив їх читати, писати, віддавав їм не тільки свої знання, а й частинку своєї душі, свого серця, свого життя. Ви вже звичайно здогадалися, що мова йде про вчителів _________________ школи. То ж нехай і на їхню честь пролунають дружні оплески.
Фонограма. Вальс.
На фоні фонограми слова.
Ведучий.
Сьогодні юнь збирається в дорогу дальню,
Цвітуть зірки і ваблять небеса.
У школі вальс одлунює прощальний,
Над Бурштином окрилено зліта.
Ведуча.
Сьогодні юнь із світлою печаллю
Ступає несміливо за шкільний поріг.
Хай буде всім, бентежний вальс прощальний
Провісником незвіданих доріг.
Ведучий. Неповторна краса вальсу завжди наповнює наші серця і душі відчуттям чогось незбагненно святкового, неповторного, урочистого, значимого в житті кожної людини. Так і хочеться забути про все навколо і насолоджуватися цією чарівною мелодією.
Ведуча. І це справді так. Скільки в ньому спогадів, мрій, сподівань, радості, смутку, світла і печалі. Переповнює серце любов до життя, до своєї юності, до вас, друзі! Сьогодні, може, як ніколи, ви відчуваєте, що школа була для вас рідним домом, тут ви виросли, змужніли, стали громадянами. І все це від сьогодні залишиться в минулому.
(Музика посилюється, звучить в повний голос, за кілька секунд стихає)
Ведучий.
Відповідальна мить настала.
Хвилюється і тріпоче серце молоде.
Так довго йшли до неї, так чекали.
Вона вже є, вона вже поруч, вона іде.
Щаслива і хвилююча хвилина -
В життя доросле ваш найперший старт
Нехай воно у кожного складеться
З досягнень, успіхів, хороших дат!
Ведуча.
У вашому житті вагома дата,
І це сьогодні вже незаперечний факт!
Сьогодні вам урочисто вручають
На зрілість перший власний атестат.
Слово для привітання і вручення атестатів про повну середню освіту випускникам 40-го ювілейного випуску ______________ школи надається директору школи _________.
(Вручення і привітання )
Ведучий. Дорогі випускники! Ось і отримали ви путівку в доросле життя – ваш перший, так важко зароблений державний документ. А шлях до нього розпочався одного чудового вересневого ранку. Ви дехто з радістю і завзяттям, дехто з острахом і сльозами на очах прийшли до школи, яка з того часу стала вашою другою домівкою. Вас зустріла усміхнена і привітна перша учителька.
(тихо звучить фонограма «Вчителько моя»)
Ведуча.
І як фея і добра, і мила,
Усміхнулася лагідно вам.
Як же щиро вона вас любила,
Як завжди вас хвалила батькам!
_____________ ! _____________ ! ____________ ! Це ваша перша вчителька. Це вона відкрила вам очі до пізнання навколишнього світу. Це в неї ви шукали захисту і дивились з надією. Пам’ятайте її завжди. Вона єдина і неповторна. Як мама і тато, тому що перша.
Ведучий. В мистецтві людину, яка веде клас, називають майстер. У спорті, хто готує команду – тренер. На підприємстві його ім’я - начальник. В дитячому садочку – няня. А ще його можна назвати опікуном, другом, адвокатом, психотерапевтом, бойовим командиром.
Ведуча. Ви вже здогадалися, що мова іде про того, хто за останні роки був найближче до вас. Це класний керівник. Кожному з вас __________, ___________ віддали часточку свого серця. То ж прийміть від них зараз вчительське благословення.
До слова запрошується класний керівник 11-А класу ____________ .
(Музика на кілька секунд звучить голосніше і стихає).
Виступ класного керівника.
Ведучий. Дорогі друзі! В різні переломні моменти свого життя ми завжди звертаємо свій погляд до неба і просимо в Бога допомоги. Віримо і надіємось на неї. І таку віру нам всім і нашим випускникам прищепив о. Богдан, який не раз і не два зустрічався з нашими випускниками під час уроків і виховних годин. Тому і зараз, стоячи на порозі дорослого життя, випускники очікують Божого благословення з ваших уст, о. Богдане.
( виступ священика )
Ведуча. Дорогі випускники! Життя людини починається світанком її душі – дитинством.
Країна дитинства, країна казкова
І часто дорослих вона вабить знову
І часто дорослі літають у мріях
Вернутись в дитинство живе в них надія.
Ведучий. Всі дорослі були дітьми, тільки мало хто з них сьогодні про це пам’ятає, а пам’ятати про це повинні, бо це найкраща пора людського життя і залишається вона в пам’яті, як щось дуже дороге і неповторне, потаємне і світле.
Ведуча. Ну от! Знову високі фрази про потаємне, світле, пам’ять! Ми не сумувати тут зібрались, а хочемо пригадати, як життя наше почалось!
Сценка 1.
Медсестра (сидить у білому халаті за столиком і щось записує. Приходить молодий чоловік). А, татко прийшов! Вітаю, вітаю. У вас – дівчинка.
Батько. Як дівчинка?
Медсестра. Ну, дівчинка у вас народилася.
Батько. А що, хлопчиків уже не було?
Медсестра. (сміється ) Не було. За ними треба раніше приходити.
Батько. Так я ж іще вчора приїжджав.
Медсестра. Чоловіче, не смішіть людей! Ви маєте доньку. Помічниця вам росте. Сорочки пратиме, обід варитиме, щебетатиме як синичка.
Батько. Так... Я знаю... А завідуючого не можна побачити?
Медсестра. Навіщо.?
Батько. Обміняти б...
Медсестра. Та що ви таке кажете! Хто ж це свою дитину на чужу міняє?
Батько. То це вже остаточно?
Медсестра. Так, цілком.
Батько. І тут по блату! Ну нічого! На перший раз нехай, але наступного – вам це так не мине. Я до міністра дійду, а сина мені таки дістанете!
(Музика)
Сценка 2. (Батько читає газету. Заходить дочка )
Дівчинка. Тату, а чому іде дощ?
Батько. Підеш до школи – дізнаєшся.
Дівчинка. Тату, а в Баби Яги є жабенята?
Батько. Звідки я можу знати.
Дівчинка. Тату, а навіщо коняці коси на плечах?
Батько. Доню, запитай у коняки. А мені дай спокій.
Дівчинка. Тату, а мотоцикл не любить цукерки?
Батько. Не знаю, я його не запитував.
Дівчинка. Татку, а ти не сердишся, що я тебе про все запитую?
Батько. Що ти, моя дитино? Як можна? Адже чим більше ти запитуєш, тим більше знатимеш.
(Дочка виходить.)
Батько. Ото вже непосидюче! Хоч би швидше її до школи віддати.
Музика. «Вчать у школі».
Дзвонить дзвіночок. Виходять по одному діти.
1. А ось і перше вересня.
Хвилювались як ніколи,
Хвилювалися весь час,
Бо тоді прийшли до школи
Перший раз у перший клас.
2. Все так святково починалось,
Так бентежно,
Тоді настали будні,
Уроки та обмеження.
3. Та швидко в школі ми освоїлись,
І з класом ознайомились,
І на довгі 11 років
Зникли в школі тиша і спокій.
4. Які муки ми терпіли,
Допоки букв писать не вміли,
А тепер пройшли роки
І все згадується залюбки.
5. Посоліднішали діти
В класі (ніде правди діти).
Виділились два загони:
Перші – балам б’ють поклони,
Й не важливо: чесно, ні –
Усе краще - то мені!
Вчитися не дуже й хочуть,
Але голови морочать
Нашим бідним вчителям:
Можна я вам перездам ?
А хто вчить і день і ніч –
Там все ясно, певна річ!
Та і як е вчитись в школі?
Скоро ж вирішаться долі!
Друга група більше спить,
Голова в них не болить.
Можна, правда, щось списати
(Це не важко, що й казати!),
Бачать дітки за версту,
Все хапають на льоту.
Працювали, хто як може
(а випускників не схоже).
Далі – міні випуск в нас
Й прощавай, мій рідний клас.
6. От вже й старші ми за всіх –
Цим пишатися не гріх!
Ходимо, як королі.
І розумніші, звичайно,-
Це доведемо негайно.
Десять років вже пройшли...
А колись малі були!
Як історії багато!
Імена, і факти, й дати...
Важко навіть проглядати,
А його ж ще треба здати !
Можна вибрати предмет
За смаком – це не секрет.
Бали, бали... Ох ці бали !
Зовсім жити не давали.
Хоч їх, правда, і багато,
Та не легко вибирати.
Як колись давно було:
П’ять – найкраще з всіх число.
А тепер, як би сказати:
Балів п’ять – це малувато.
Ну а три – то зовсім лихо,
Ліпше перездати тихо.
Вісім, дев’ять хоч якби...
Так їх спробуй, зароби!
А дванадцять щоби мати,
Треба розуму палати.
Одинадцять – гарне діло,
Але мимо пролетіло.
Шість чи сім – оце для того,
Кому врешті, все одно.
Вже й кінець біля порога.
І в майбутнє йде дорога.
Атестати нам дадуть –
І гайда у добру путь !
Музика.
(Виходить дівчинка з хлопчиком з кульками в руках. Беруть мікрофон і йдуть до випускників.)
- Ти впізнала мене ?
- Здається, ти моє дитинство.
- Сьогодні я покидаю тебе.
- Не поспішай, побудь ще трохи.
- Я буду приходити до тебе у сні, а ти згадуй про мене. А чи пам’ятаєш ти, як закохалася вперше в русявого хлопчика, що смикав тебе за кіски?
- Пам’ятаю.
- А пам’ятаєш шкільні свята, на яких тобі часто відводилась роль Баби Яги?
- Звичайно, пам’ятаю!
- А чи пам’ятаєш свої дні народження?
- І не тільки пам’ятаю, а ще й усі подарунки до сих пір зберігаю.
- І ігри в дитячому садочку теж пам’ятаєш?
- І це пам’ятаю, дякую тобі за все.
- Прощавай...
- Прощавай, моє дитинство!
Голос зі сцени. Прощатися завжди важко, тим більше знаючи, що це назавжди. Тому, дорогі випускники, щоб вам легше було його перенести, щоб пам’ять про рідну школу нагадувало вам час від часу про себе, ми даруємо вам ці маленькі ювілейні шкільні емблеми. Збережіть їх, як пам’ять по школу, друзів, вчителів.
(Учні сходять зі сцени, дарують випускникам прапорці з емблемами. Хлопчик з дівчинкою виводять на сцену випускників.)
Випускник 1.
Ну от і все, уже перегорнули
Підручників останні сторінки,
Й на випускних екзаменах відчули,
Що плине час скоріше від ріки.
Здавався недосяжним горизонт
А світ – казковим! За шкільним порогом
Чекали нас уроки і книжки.
У світ пізнань несходжені дороги.
Випускник 2.
Дитинство наше, мов вчорашній день
Ось-ось майне крильми у темінь ночі,
Аби світанок від дзвінких пісень
Прокинувся і нам заглянув в очі.
Випускник 3.
Як жаль, що все для нас кінчається,
Остання пісня проспівається.
Ми на світанку розлучаємось
Назавжди, назавжди.
Випускник 4.
Без нас лунатиме дзвінок,
Без нас почнеться тут урок,
І інші учні прийдуть в клас.
Все буде, як колись, без нас.
Випускник 5. А вам, шановні вчителі, велике спасибі ми хочемо сказати за ваші знання і вміння, за терпіння і настанови, і навіть за доречні хвилини мовчання.
Випускник 6. Прозовий виступ, який закінчується словами:
Нехай душа ніколи не старіє
І в домі завжди будуть хліб і сіль,
Своїм теплом нехай вас сонце гріє,
Повага й шана линуть звідусіль.
(Звучить фонограма «Вертають лелеки». Випускники дарують квіти вчителям.)
Ведуча Якщо є щось святе на землі, то це перш за все батько і мати. І батькова хата, і мамине слово, і стежки, по яких вони ходили і вчили ходити вас.
Вони ж вас як пташат в гнізді зростили,
І крила для польоту вам дали,
І в ваших душа сонце засвітили,
Й на бал шкільний останній привели.
Ведучий. Пам’ятайте, шановні випускники, що дуже скоро старіють батьки, і не стільки від праці і втоми, скільки від сердечних хвилювань, прикростей і кривд. Ваше недобре слово – це подряпина на ніжній тканині батьківської душі. Та від кожної такої подряпини залишається глибока незагоєна рана.
То ж несіть завжди у сім’ю мир і спокій, радість і щастя, прислухайтеся до батьківських настанов, не забувайте рідної домівки. Пам’ятайте, що вас там завжди чекають.
До слова запрошується: ______________
Ведуча.
Мамо! Немає милішого слова.
Ти ж бо життя і творіння основа.
Пензель, перо надихались тобою,
Вічна ти в пісні з болем, з любов’ю.
Ведучий.
Без батьків чого ми в світі варті,
Без маминої ласки і тепла,
Без батькової строгості і жарту,
Без нашого родинного тепла?
Ведуча.
Дорогі батьки! У день цей святковий
Прийміть наш букет із пошани й любові.
Вклоняємось низько і дякуєм щиро
За ніжність і ласку, за мудрість і віру.
(Звучить фонограма пісні «Батько і мати». Випускники вручають батькам атестати, матерям квіти.)
Ведучий. Так уже повелось у нас, в Україні, що завжди перед усіма важливими подіями людину благословляли на щастя, на долю і дарували найдорожче, найсвятіше. А що може бути ціннішим у нас за хліб, яким благословляють батьки своїх дітей у щасливу дорогу майбутнього?
Візьміте, діти, цю хлібину,
Вклоніться людям дорогим.
Роздайте долю у ясну годину,
Щоб ваше щастя було теплим і земним.
Ведуча. Шановні учасники свята!
Скуштуйте хліб, бо ним батьків родина
Благословляє вас, як символом життя,
Бо ним живе й міцніє Україна,
Хай з хлібом буде й ваше майбуття.
(Фонограма «Родино, родино»... На фоні музики випускниці беруть порізаний коровай і роздають присутнім у залі.)
Ведучий. Шановні випускники! Ось і пролунали останні акорди урочистої частини випускного вечора, які поставили межу між вчорашніми учнями і нинішніми повноправними громадянами нашої рідної України. Завтра, після зустрічі сонця, свято для вас закінчиться і почнуться будні, клопоти, дорослі проблеми. Так було, є і буде. Не лякайтесь цього, не бійтеся труднощів і не уникайте їх, сміливо йдіть на зустріч життю і ви досягнете те, що задумали. Ви всі були свідками, а дехто й учасниками недавньої помаранчевої революції і переконалися в тому, що легких перемог не буває, і чим важче перемога дістається, тим більше задоволення від цього відчуваєш. Отож дерзайте, не стійте на місці, застосовуйте свої знання з користю для себе і рідної держави.
Дорогі друзі! Урочистий вечір, присвячений врученню випускникам школи атестатів про середню освіту, оголошується закритим.
(Звучить Гімн України )
Ведуча.
Вечір цей тривожний і врочистий
Сплинув, як із гір стрімких вода.
Вилітайте, рідні пташенята,
Із шкільного звичного гнізда.
Ведучий. То ж нехай буде вашим талісманом на все життя мамин вишитий рушник. Дорогі матері, стеліть рушники своїм дітям. Нехай їм стелиться дорога світла і чиста, як материнська любов, як батьківський заповіт.
Ведуча.
Хай буде щасливою ваша дорога,
Хай стелиться вам вона рушником,
Хай безхмарним буде ваше життя,
А доля чистою, незрадливою.
На своїй квітучій землі,
Поміж рідних людей!
Ведучий.
Ідіть в життя замріяні, вродливі
Між квітами і добрим людьми,
Щоб ви були усе життя щасливі,
Вам стелимо під ноги рушники.
Ведуча.
Несіть свої і мрії, і надії,
Хай вірність і любов в серцях ваших живуть,
Хай Україна – мати порадіє,
Благословляє вас в щасливу путь.
Фонограма «Хай добро вам сіється».
Матері стелять рушники, прапороносці забирають прапор і виходять з залу, за ними випускники, вчителі, батьки.
Ведучі. Щасливої вам дороги, дорогі вихованці!
Ільницький Іван Миколайович,
заступник з виховної роботи директора
Бурштинської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2
|