Галицький учитель

Сценарій
проведення урочистого вечора,
присвяченого випуску учнів 11-х класів

Випускники збираються біля школи о 17.00. О 18.00 колоною разом з вчителями і батьками ідуть до ПК.

Попереду юнак несе прапор, біля нього дві дівчини. За ними оркестр, а далі кошик з квітами несуть випускники.

Позаду ідуть випускники, вчителі, батьки. Біля пам’ятника Т.Г. Шевченку всі зупиняються. Оркестр грає «Думи мої...», випускники покладають квіти до пам’ятника.

Біля входу в ПК випускників зустрічають батьки з хлібом і сіллю (передають учням ) і всі , крім випускників, заходять до залу.

На сцені збоку два столики, накриті вишитими рушниками, (квіти, мікрофон, атестати лежать на них). За столики сідають: представники адміністрації, ради школи, священик.

До центрального мікрофону підходять ведучі:

Ведуча.
Минуле не вернуть, не виправить минуле.
Вчорашнє ніби сон, що випурхнув з очей
Як луки на весні ховаються під мулом
Там криється воно платами днів, ночей.

Ведучий.
Але воно живе – забуте й незабуте,
А час не зупиняється, а молодість біжить.
І миті жодної не можна повернути,
Щоб заново по іншому прожить.

Дорогі друзі! Шановні вчителі! Батьки! Гості! Ми сьогодні зібрались в цьому залі з нагоди особливого свята, свята, якого нема в жодному календарі. В цьому святі зустрічаються біль розлуки і світлі надії, сум прощання і радість зустрічі з майбутнім. Сьогодні прощаються з рідною школою наші випускники.

Ведуча. Ось і прийшов цей радісний день. На вулиці буяє зеленим цвітом літо, сонце пестить нас своїми золотими промінцями, а прийдешній день несе нове і невідоме до сьогодні життя. Час летить і змінює все, що нас оточує. Але кожному з нас, дорослих, дитинство і юність згадуються особливо трепетно. Юність... Це справді найкраща пора людини. Юність захоплює дружбою, мріями, першим коханням... Але...

Ведучий. Все має свій початок і кінець. Закінчується і шкільна юність. А сьогоднішній день поводить межу між дитинством і самостійним життям, Тому дозвольте мені запросити в цей зал нашу гордість та надію, тих, кому присвячується ця подія, заради кого ми тут зібралися, для кого цей вечір – перша сходина у самостійне життя – наших іменинників, випускників ____ року. Зустрічаймо їх.

Під звуки маршової мелодії випускники заходять до залу, прапороносці піднімаються на сцену і ставлять прапор у встановленому місці і залишаються там, хліб і сіль на рушникові кладуть на столик (заздалегідь приготовлений).

Директор школи. Урочистий вечір, присвячений врученню випускникам школи атестатів про повну загальну середню освіту оголошую відкритим.

(Звучить Гімн, після його закінчення прапороносці і ті що ставили хліб, повертаються до залу)

Ведучий. А зараз дозвольте представити гостей, що присутні на цьому святі і мають до нього неабияке відношення. Це найближчі, найрідніші для наших випускників люди, це їх батьки Для них сьогоднішній день особливий. Адже дивлячись на своїх дітей, радіючи за них, батьки згадують напевно і свій випускний, свою юність А від того стають красивішими і навіть молодшими. Вони вартують того, щоб всі присутні тут привітали їх гучними оплесками (оплески).

Ведуча. Та перелік гостей буде неповний, коли не згадаємо людей, які були поряд з випускниками всі роки навчання в школі, які віддавали їм не лише свої знання, а й частинку свого життя, свого серця, своєї душі. Всі напевно здогадались, що мова йде про вчителів _________ школи. Привітаймо їх оплесками (оплески)

(Фонограма вальсу. На фоні фонограми слова)

Ведучий.
Сьогодні юнь збирається в дорогу дальню
Цвітуть зірки і ваблять небеса.
У школі вальс одлунює прощальний
Над Бурштином окрилено зліта.

Ведуча.
Сьогодні юнь із світлою печаллю
Ступає несміливо за шкільний поріг.
Хай буде всім, бентежний вальс прощальний
Провісником незвіданих доріг.

Ведучий. Неповторна краса вальсу завжди наповнює наші серця високими почуттями урочистості, відчуттям чогось незбагненно святкового і значимого в житті кожної людини.

Ведуча. І це справді так. Скільки в ньому спогадів, мрій, сподівань, радості і смутку, світла і печалі... Які щемливо-ніжні почуття охоплюють душу! Переповнює серце любов до життя, до своєї юності, до вас, друзі... Сьогодні, може, як ніколи, ви відчуваєте, що школа – це наш рідний дім, адже тут ви виросли і змужніли.

(Музика посилюється, кілька секунд звучить в повний голос і стихає)

Ведучий.
Відповідальна мить настала.
Хвилюється й тріпоче серце молоде.
Так довго йшли до неї, так чекали,
Вона вже є, вона вже поруч, вже іде.
Слово для привітання надається директору школи _____________ .

Ведуча. Дорогі випускники. Цього літа ви напевно чекали найдовше в своєму житті. Довгих 11 років, крок за кроком , долаючи перешкоди, переживаючи поразки, та святкуючи перемоги все йшли до цього дня. І нарешті, непроста праця, в складній але чудовій країні знань завершена. Саме підтвердженням цього і будуть атестати зрілості та відзнаки за відмінне навчання. Слово для зачитання наказу про випуск учнів 11-х класів________________ надається заступнику директора школи ________________.

(Заступник зачитує наказ, директор школи вручає атестати і відзнаки, ведучі зачитують коротенькі характеристики випускників).

Ведуча.
Вже зігрівають руки й серце атестати
Вже школа відійшла в історії ряди.
І витирають сльози мама й тато
«Яка ж їх доля, й поведе куди?»

Ведучий. І це справді так. Багато питань стоїть сьогодні перед випускниками, питань непростих, бо від їх вирішення залежить майбутнє кожного з них. Але сьогодні їх серця переповнені іншим: у святі цьому зустрічаються біль розлуки і світлі надії, сум прощання і радість зустрічі невідомим. Запрошуємо до слова випускницю 20__ року ______________ .

Ведуча. В народі кажуть: «Без Бога – ані до порога…» Це щира правда. Божі слова, настанови є дороговказом для кожного з нас. Сьогодні з словом Господнім до випускників звертається щирий друг і порадник нашої школи (можна сказати навіть член нашого педколективу) священик о. Богдан. (виступ)

Ведучий. Дорогі випускники! Тепер у ваших руках виблискують путівки у доросле життя. А шлях до отримання цієї путівки розпочався одного чудового вересневого дня. Ви, дехто з радістю, завзяттям, дехто з острахом і сльозами на очах, прийшли до школи, яка з того часу стала вашим другим домом Вас зустріла усміхнена і привітна перша вчителька

(Тихо включається фонограма «Вчителько моя»)

Ведуча. Перша вчителька:_____________!______________!_______________! Це вона взяла ваші тендітні рученята і повела за собою у чарівний світ знань. Це в неї ви шукали захисту і дивились з надією. Пам’ятайте її завжди. Вона як мама і тато. Єдина і неповторна, тому що перша.

Ведучий. На жаль, доля склалася так, що не всі вони присутні в цьому залі, і не можуть порадіти за вас. Їм на зміну прийшли _______________________, які й передали вас у руки вчителів старших класів. Вашими кураторами, захисниками ваших інтересів, а можливо і надоїдливими муками стали класні керівники: ___________________. Таким складом ви змогли одержати базову середню освіту і отримати свідоцтва про її закінчення. А до одержання атестата зрілості вас супроводжували, штовхали.

Ведуча. Всі ви пройшли крізь серце вчителя, яке було щедрим і люблячим, вразливим і водночас не тримаючи образи. Тож прийміть від них зараз вчительське благословення. До слова запрошується класний керівник ____________.

(Музика звучить на кілька секунд голосніше і стихає). Виступ класного керівника.

Вибігають хлопчик і дівчинка. За плечима у хлопчика важкий портфель Сідають за парту. Хлопчик відкриває книгу, дівчинка грається під партою лялькою.

Хлопчик.
А спробуй-но відгадати?
Стали букви у рядок
І побігли в дитсадок
Хто у них за ватажка?

Дівчинка. Ну, звичайно, буква А.

Хлопчик.
Молодець! Ти вже школярка,
Так для чого тобі лялька?
А що це ти принесла до школи? (заглядає у сумку)

Дівчинка. Боксерські рукавички.

Хлопчик. Навіщо вони тобі ?

Дівчинка. Щоб дати здачі одному хлопчикові; бо він учора забрав у мене пер...пер... Забула.

Хлопчик. Пер-пен-ди-ку-ляр! Ех! (махнув рукою)

(Урив. Музики)

( За другою партою сидять старші учні )

Хлопець. А де літають твої думки?

Дівчина. Та от сумую, що закінчився навчальний рік.

Хлопець у залі. Та це ж відміна кріпосного права!

Дівчина. І за їдальнею сумую.

Хлопець у залі. О! Це справжній скарб.

Дівчина. Дуже чекаю, коли почнеться навчальний рік.

Хлопець. Так місце зустрічі змінити не можна.

Хлопець. А я мрію про казкове місто. Будинки там складені із шоколаду.

(3 кл. Хором : І ми хочемо потрапити у це місто)

Дівчина. Це дуже чудова країна, тому що вона зветься країною дитинства.

(Виходять ведучі)

Ведуча. А роки летять непомітно. 19 червня 20__ року.

Випускник 1. Ти віриш, це відбувається з нами?

Випускник2. Ти про що?

Випускник 1. Та про те, що вже все позаду – усі 1 років.

Випускник 2. Та ні. Ще не все. Хіба у нас був коли-небудь випускний?

Випускник 1. Ми опинилися на роздоріжжі. Куди поведе нас життя, на яких шляхах наша доля?

Випускник 2. Давай озирнемося назад. Що було там, на початку?

(Гасне світло, мерехтять вогники. Притишено лунає музика остан. куплет «Колискової», плач дитини)

Ведучий (на фоні музики). Тихо... Тихше! Народилася дитина. Гарненька така. У згорточку білих пелюшок мирно спить у ліжечку. Спи крихітко, хай ніяка печаль не тривожить душу дитячу твою, ти не побачиш ні горя ні муки, долі не стрінеш лихої. Спи, дитино, спи, Хай крізь роки будеш ти найщасливішою. А поки...

(Включається світло. Уривок пісні «Вчать у школі». На сцені дві парти)

Ведучий (на фоні музики).
Перше вересня! Таке велике свято!
Радіють мами, бабусі і тато,
Усмішки всюди і гарні квіти.
- Сьогодні в школу! - говорять діти.

Ведучий. Ось і настав він, цей день прощання зі школою.

Десятикласник. Любі друзі! Де б ви не були, куди б не закинула вас доля, пам’ятайте! Двері рідної школи для вас завжди будуть відчинені.

Десятикласниця.  Як би високо ви не злетіли, яких висот не досягли, пам’ятайте, все починалося тут, в стінах рідної школи.

(Музика. Діти виходять).

Ведуча.
Ще юний ти біля причалу
Стоїш, готовий відплисти.
Подумай з самого початку,
Які залишиш ти сліди.

Ведучий.
Майбутнього не кинь напризволяще,
Згадай, який ти скарб йому несеш,-
Згадай про тих, кому траплялось важче,
Тобі не легше стане, але все ж...
Можливо, будуть шторми, ще, можливо,
Не осягнеш нової висоти,
Та треба йти спокійно і сміливо.
Вся справа саме в цьому – треба йти.

Випускник 1.
Ну от і все. Уже перегорнули
Підручників останні сторінки
Й на випускних іспитах відчули,
Що кличе нас скоріше від ріки.
Здавався недосяжним горизонт
А світ казковим! За шкільним порогом
Чекали нас уроки і книжки,
В світ пізнання несходжені уроки.

Випускник 2.
Роки летять, неначе журавлі,
Не встигнемо оглянути навколо.
Недавно зовсім ми були малі
А вже сьогодні залишаєм школу.
Ми підійшли до першої межі
Шкільним порогом звуть її в народі
І сльози, й пісня, й радість – все в душі
А чого більше – перемірять годі.

Випускник 3.
У нас попереду ще іспитів багато
Ми їх складемо, буде все гаразд.
Чого ви зажурились, мамо й тату,
Це наша зрілість вже прийшла до нас.
І ти за нас, матусю, не журися
На славу й честь благослови синів
Будь певний, батьку, весело всміхнися
Все буде добре – так як ти хотів.

Випускник 4.
Останній бал прощальний, випускний:
Дівчата в платтях білих, мов лебідки,
І хлопці помужнілі і стрункі
І школа вся в огнях, як дивна вітка.
Чому ж, учителю, ти посмутнів?
Ховаєш сльози, щоб ніхто не бачив?
Ти ж сам терпляче нас в цей день привів
Шляхи в майбутнє зорями позначив.
Така вже доля вчителько твоя -
Зустрітись аби згодом розпрощатись.
Із серця в серце перелить добро
Й учителем навіки залишитись.

Випускник 5.
Не варто згадувать погане -
Сьогодні день для перемін.
Ми підем різними шляхами,
Зате зійдемося в однім.
Не треба сліз, в цей день не плачуть,
Це перший крок в дорослий світ.
Нехай наставники пробачать
Нас за помилки юних літ.

Випускник.
Нехай для вас завжди сміється
Веселе сонце, Вчителі,
Спасибі вам від всього серця
Єдині, милі, дорогі.

(Звучить тихо мелодія і на її фоні звучать слова)

Випускник.
Вчительці букет підношу я,
Вам спасибі, рідна ви моя,
За безсонні ночі та турботи,
За довічні вчительські клопоти,
За слова, що піднімають з болю
За усмішку, за щасливу долю...
І за радість щиру пізнання,
За любов і за міцні знання.

(Музика звучить голосніше, випускники вручають квіти вчителям)

Ведуча. Від імені всіх вчителів дозвольте подякувати за ваші теплі слова. Сьогодні наші серця наповнені радістю і сумом. Сумом, бо нам, учителям, жаль розлучатися вами. Радістю, бо ви починаєте самостійне життя. І нам хочеться вірити, що підете ви правильним шляхом, не збочите, зможете витримати всі випробування долі. А спогад про школу нехай залишиться у вас на все життя.

Ведучий. І нехай все життя лагідною зіркою світить вам рідна домівка. Тут завжди чекають ваші батьки. Це їм, найріднішим, ви завдячуєте своїм життям, своїм сьогоденням, їхня любов безмірна і відкрита, мов невгасиме полум’я вогню, вона надає сили в часи розчарувань, надихає під час негараздів, піднімає і бентежить в час радості. Погляньте, дорогі випускники, скільки щастя випромінюють їхні очі, але десь в глибині душі все ж таки затаїлась тривога. Бо попереду ще стільки випробувань! А батьки переживають у десятки разів більше, ні ви самі, хоча, можливо, і виду не подають.

Від імені батьків вас вітає ___________

Ведуча.
Мамо! Немає милішого слова,
Ти ж бо життя і творіння основа,
Пензель, перо, надихались тобою,
Вічна ти в пісні - з болем, з любов’ю.

Ведучий.
Без батьків чого ми в світі варті,
Без маминої ласки і тепла,
Без строгості і жарту,
Без нашого родинного тепла?

Ведуча.
Вони ж вас, як пташат, в гнізді ростили,
Давали раду як могли
У ваших душах сонце засвітили
І крила для польоту вам дали.

Ведучий.
Дорогі батьки! У цей день святковий
Прийміть наш букет із пошани й любові.
Вклоняємось низько і дякуєм щиро
За ласку і ніжність, за мудрість і віру.

(Звучить пісня «Батько і мати» у виконанні Яремчика . Випускники вручають атестати батькам, квіти матерям ).

Ведучий. Поклонятися землі, роду своєму, пісні, теплоті рук материнських, своїй Батьківщині – велика і свята справа.
Візьміте, діти, цю хлібину,
Вклоніться людям дорогим,
Роздайте долю у ясну годину
Щоб ваше щастя було теплим і земним.

Ведуча. Шановні учасники свята!
Скуштуйте хліб, бо ним батьків родина
Благословляє вас, як символом життя,
Бо ним живе й міцніє Україна.
Хай з хлібом буде й ваше майбуття!

(Випускниці роздають коровай присутнім в залі на фоні пісні «Родина, родина...».

Ведучий. Дорогі випускники! Ось і підійшов до закінчення ваш останній шкільний урок. Неповно і швидко бігли шкільні роки, Здається тільки вчора ми зустрічали вас на шкільному порозі, приймаючи в перший клас таких маленьких, несміливих допитливим оченятами тремтячих пташенят, що боялися відірватися від батьківського крила, а сьогодні перед нами змужнілі красені – соколи і ніжні, тендітні, чарівні лебідки, котрі збираються відлітати у вирій такого складного тернистого дорослого життя. Нелегкий час випав для польоту на вашу долю, Але ми віримо, що ви не збочите, оберете правильний лях, зумієте подолати всі перешкоди, гордо і гідно пронесете крізь життя своє ім’я і прізвище, вкладете свою лепту в розбудову рідної України.

Ведуча. Сьогодні наші серця наповнені радістю і смутком. Радіємо – тому, що бачимо вас здоровими, усміхненими, щасливими. А сумуємо – тому, що прощаємося з вами, тому, що зменшується наша шкільна родина, тому що більше на перервах не почуємо вашого сміху, не зробимо зауваження за ваші пустощі. Сьогодні ми проводжаємо вас, наших дітей, але пройдуть роки, кожен з вас зустріне свою суджену половину, одружитесь, побудуєте сім’ї, десь зів’єте собі затишне гніздечко, виведете там уже своїх маленьких пташенят і ми надіємося, що приведете їх у нашу школу навчати і виховувати, а ми постараємось до цього дожити.
Вечір цей тривожний і врочистий
Сплинув, як із гір стрімких вода.
Вилітайте, рідні пташенята
Із шкільного звичного гнізда.

Ведучий. Тож нехай буде вашим талісманом на все життя мамин вишитий рушник. Дорогі матері, стеліть рушники своїм дітям. Нехай ї стелиться дорога світла і чиста як материнська любов, як батьківський заповіт.

Ведуча. Хай буде щасливою ваша дорога, нехай стелиться вона вам рушником, нехай буде безхмарне ваше життя, а доля чистою, незрадливою на своїй квітучій землі, поміж рідних людей.

Ведучий.
Ідіть в життя замріяні, вродливі
Між квітами і добрими людьми,
Щоб ви були усе життя щасливі,
Вам стелимо під ноги рушники.

Ведуча.
Несіть свої і мрії і надії
Хай вірність і любов в серцях ваших живуть.
Хай Україна – мати порадіє,
Благословляє вас в щасливу путь.

Матері стелять рушники, прапороносці забирають прапор і під звуки музики виходять із залу.

Ведучі разом: ЩАСТЯ І ДОБРА ВАМ, ДОРОГІ ВИХОВАНЦІ!

Ільницький Іван Миколайович,
заступник з виховної роботи директора
Бурштинської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2