Сценарій шкільного свята
«Божі заповіді – дорога до правдивого життя»
Пісня «Боже великий, єдиний»
Разом ручки я складу
і молитву заведу.
Боже великий, єдиний,
Волю пошли Україні.
Я вклякну перед хрестом
Рано - вранці, перед сном.
Боже великий, єдиний,
Волю пошли Україні.
Молитва від серця йде.
Вона правду скрізь знайде.
Боже великий, єдиний,
Волю пошли Україні.
1-ий Ангел.
Нема людини на святій землі,
Яка би не хотіла щастя мати;
2-ий Ангел.
Багаті й бідні,молоді й старі,
Бажають в ньому вічно пробувати.
3-ій Ангел.
Проблема в тому, що загал людей
Шукає щастя, де його немає.
4-ий Ангел.
Шукає він серед земних речей,
Забувши Бога, щастя він шукає.
5-ий Ангел.
Не знають люди, що єдиний Бог
Нам щастя помагає відшукати.
6-ий Ангел.
У заповідях даних десятьох
Які ми мусим добре пам’ятати.
7-ий Ангел.
До неба в нас дорога є одна,
Її позначки - Заповіді Божі.
8-ий Ангел.
Не виконаємо їх - нам гріш - ціна,
Ніхто допомогти нам вже не зможе.
9-ий Ангел.
Живімо так, як Господь Бог велить
І станьмо біля нього на сторожі.
10-ий Ангел.
Земне життя хвилинне - одна мить ,
Тож виконаймо Заповіді божі!
Пісня «Будьте пильні»
Не вбачай,маленьке очко, що не слід /2р.
Бо пильнує Бог надміру, чи міцну ти маєш віру.
Не вбачай маленьке очко, що не слід.
Не вбачай маленьке вушко, що не слід /2р.
Не роби, маленька ручко, що не слід /2р.
Не кажи, язик маленький, що не слід /2р.
Будьте пильні, очко, вушко, язичок /2р.
Перша Божа Заповідь повчає нас: «Нехай не буде в тебе інших Богів,крім мене».
1 Ангел. Я хочу допомогти вам скласти іспит совісті по першій Божій Заповіді. Чи сумнівалися ви у справедливості нашої христової віри, і чи такі сумніви висловлювали перед іншими? Чи встидалися ви відверто визнати свою віру? Чи мовчали, коли хтось говорив проти нашої Христової церкви і віри? Чи занедбували молитви, не перехрестившись перед сном, немов тварина лягаючи в лігво? Як ви поводились під час Богослужіння в церкві? Чи не належите до безбожних організацій?
Перша Божа Заповідь стоїть на сторожі правдивої Христової віри. Вона закликає нас поклонятись тільки одному правдивому Богові, нашому Господу Ісусу Христу.
Відкрий йому серце — відкрий, не барися, й гостинно з любов’ю його і її прийми. Тоді ти пізнаєш, як радісно жити у єдності з Богом і в мирі і людьми.
Сценка «Запроси Ісуса в своє серце»
На кріслах прикріплені великі серця. Звучить тиха музика і чути «стук серця». Ісус ходить від серця до серця,тихенько стукає в кожне. Не дочекавшись, відходить. За одним із сердець сидить дівчинка і читає Святе Письмо. Ісус стукає. Дівчинка підводиться і питає:
Дівчинка. Хто там?
Ісус: Це я, Ісус.
Дівчинка. Ісус? До мене?!
Ісус: Так, до Тебе.
Дівчинка. Заходь, я не можу повірити, що ти прийшов до мене.
Ісус: Якщо ти хочеш, так.
Дівчинка. Звичайно, хочу! Я зараз приготую для тебе найкращу кімнату! Мені так соромно перед Ісусом. Адже у моєму серці таке безладдя. Та все ж таки, я подивлюся, чи є там для нього місце.
Дівчинка. (Стукає.) Ой, хто там?
Грубість. (Звучить грубий голос.) Це я - твоя грубість.
Дівчинка. Хто ти? Ти звідки взялася?(З обуренням.)
Грубість. А я тут живу давно. Пам'ятаєш, як ти нагрубіянила бабусі, коли вона попросила тебе прибрати в своїй кімнаті?
Дівчинка. Так, пам'ятаю, але це було дуже давно.(Розгубилася.)
Грубість. Давно, але пробачення ти так і не попросила. (Дівчинка сумно відходить.)
Дівчинка. Нічого, в мене ще є інші кімнати. (Підходить до других дверей.) Ой! Тут хтось є?
Лінь. Є-є-є-є.(Ліниво і розтягуючи.)
Дівчинка. Хто ти?
Лінь. Я - твоя лінь.
Дівчинка. Ти звідки взялася ?
Лінь. А я тут давно. Ще з першого класу. Відтоді, як ти не хочеш застеляти за собою ліжко, складати ввечері портфель до школи і ще багато інших речей.
(Дівчинка опускає голову і відходить. Підходить до наступних дверей і стукає.)
Заздрість. Хто там? (Чути з-за дверей.)
Дівчинка. А ти хто?
Заздрість. Я - твоя заздрість.
Дівчинка. А хіба я заздрила?
Заздрість. А пригадай, що ти відчула , коли вчителька похвалила Оксанку після контрольної роботи?
(Дівчинка опускає голову.)
Дівчинка. Ось і всі кімнати мого серця. Доведеться сказати Ісусові, що вільного місця для нього нема. Пробач мені, Ісусе. Напевно, через те, що в мене так багато недобрих гостей, ти не зможеш залишитися зі мною?
Ісус. А більше в Тебе немає місця в серці?
Дівчинка. Є ще одна кімната, але вона маленька і тісна. Якщо ти тільки погодишся, я радо тобі її віддам.
Ісус. Звичайно, погоджуся.
(Дівчинка заводить Ісуса в кімнату, а сама сідає перед кімнатами і зажурено підпирає голову руками.)
Дівчинка. Як добре, що він залишився. Потрібно ще подумати, як позбутися непроханих гостей.
(Звучить музика. Дівчинка засинає. Ісус повертає серця іншим боком. Відходить. Дівчинка прокидається.)
Дівчинка. Ой! Невже я заснула? Треба ж таки щось вирішувати з тими гостями!
(Рішуче встає і підходить до перших дверей.)
Дівчинка. Виходь!
Лагідність (Лагідніший голос). Хто там?
Дівчинка. Господиня дому.
Лагідність. Заходь, будь ласка.
Дівчинка. Ой, а ти хто? (Здивовано.)
Лагідність. Я - твоя Лагідність. Якщо ти не заперечуєш, то я дуже хотіла б залишитись в твоєму серці.
Дівчинка. Звичайно, залишайся. (Дівчинка здивовано говорить сама до себе:) Дивно, адже ж там була моя грубість. Куди вона поділася?
(Стукає у другі двері.)
Працьовитість (Бадьорий голос). Хто там?
Дівчинка. Я, господиня дому. Виходь, Лінь!
Працьовитість. Я не лінь.
Дівчинка. А хто ти?
Працьовитість. Я – твоя працьовитість.
Дівчинка. Ти? (Здивовано.) А де ж поділася лінь? Що за дивні переміни? (Підходить до третіх дверей і питає:
Дівчинка. Чи тут хтось є?
Доброзичливість. Так. Я – твоя Доброзичливість.
Дівчинка. О, знову переміна! Який чудесний сьогодні день! Тепер Ісус може погостювати в мене подовше.
(3 кімнати виходить Ісус.)
Дівчинка. Ісусе! В мене такі чудесні переміни!Ти зможеш залишитися в мене довше. Грубість, Лінь і Заздрість кудись зникли з мого серця, а замість них появилися Лагідність, Працьовитість і Доброзичливість.
Ісус: Я знаю. Це тому , що ти дуже хотіла щоб я залишився.
Дівчинка. А хто живе у вашому серці? Може, саме цієї миті біля нього стоїть Ісус. Дозвольте йому увійти.
Пісня «Стук, стук, стук»
Стук, стук, стук.
Хтось стукає в віконце.
Стук, стук, стук.
Хтось хоче увійти.
То є зло, що хоче місця в серці
Ні, ні, ні, ні, ні, ні,
Ти не можеш увійти.
То Ісус, що хоче місця в серці,
О, Ісусе, о, Ісусе, все твоє.
Друга Божа Заповідь гласить: «Не взивай намарне ім'я Боже»
2 Ангел. Дозвольте допомогти вам скласти іспит совісті по другій Божій Заповіді. Чи вимовляли ви без пошани ім’я Бога або святих? Чи проклинали когось? Чи насміхались із релігійних обрядів? Чи присягали неправдиво, тобто кривдили душею, прикриваючись іменем Божим? Чи нищили церковні або посвячені речі? Чи вживали Боже ім’я без належного пошанування?
Ведуча 3. Взивати намарне ім’я Господа Бога - означає легковажно, без належної на те причини, у гніві чи жартах або з пустої звички вимовляти його.
Ведуча 4.
Намарне ім’я Боже не взивай людино,
Нехай святиться це ім’я в душі твоїй
Лихі слова, злі помисли як гріх - провину
Ти не плекай ніколи в серденьку моїм.
Молитва
(Алегорія, яка дуже схожа на правду).
Людина. (Молиться.): «Отче наш, що живеш на небесах...»
Бог: Так, будь ласка.
Людина. Не перебивай мене: я молюся.
Бог. Але ж ти звертаєшся до Мене, ти кликав Мене!
Людина. Я кликав Тебе? Цього не може бути, я - молюсь. «Отче наш, що живеш на небесах...»
Бог. Ну,ось ти знову промовив Моє ім’я.
Бог. Ти сказав: «Отче наш , що живеш на небесах...» Ось Я і відповідаю на твій поклик. Що ти бажаєш? Говори.
Людина. Але це я просто так промовляю свою повсякденну молитву. Це мене заспокоює, і я відчуваю немов би полегшення.
Бог. Ну добре, продовжуй.
Людина. «Нехай святиться ім'я Твоє…»
Бог. Хвилиночку, як ти розумієш ці слова?
Людина. Це означає, це означає...Боже мій, я не знаю, що це означає, та й звідки мені про це знати?! Це просто частина моєї молитви.
Бог: А це означає «святий, чудовий».
Людина. Я ще ніколи не задумувався над тим, що це означає. Ну добре. «Нехай святиться ім'я Твоє... і буде воля Твоя як на небі, так і на землі».
Бог. Ти справді хочеш цього?
Людина. Так, звичайно.
Бог. І що ти думаєш робити, щоб допомогти цьому?
Людина. Я? Нічого, просто мені здається, що було б чудово, якби Ти керував усім тут на землі так, як це Ти робиш на небі.
Бог. В такому випадку, чи готова, ти підкоритися Моїй волі?
Людина. Але ж я ходжу до церкви.
Бог. Так, але це не відповідь на Моє запитання. А як щодо Твоїх поганих звичок? А твій жахливий характер? Потім, як ти втрачаєш свій час? Все тільки для себе.
Людина. Ну чому Ти чіпляєшся до мене? Адже я не гірший за всіх тих людей, які також ходять до церкви.
Бог. Вибач, але ти щойно відкрив своє бажання щодо Моєї волі. Я думаю, що ті, хто молиться про щось, повинні перш за все виконувати це.
Людина. Ну, добре. Добре, я зізнаюсь, що в мене є недоліки, я міг би навіть додати ще деякі.
Бог. Це Я також міг би зробити.
Людина. Чесно кажучи, я хотів би позбутися деяких моїх звичок.
Бог. Чудово! Повільно, але все ж ми рухаємося вперед.
Людина. Але тепер, Господи, не завадило б мені завершити цю молитву, а то їй сьогодні не бачити кінця. «Хліб наш щоденний дай нам на цей день...»
Бог. Ти, напевне, знаєш, що Я даю Своїм дітям те, що вони просять з вірою, і хочу, щоб ти запам’ятав: молитва — це не жарти, це — справа серйозна. Ну, а зараз продовжуй.
Людина. (Пауза)
Бог. Ну, чому ти мовчиш? Продовжуй.
Людина. Я боюся.
Бог. Ти боїшся, але чого?
Людина. Того, що Ти мені зараз скажеш.
Бог. Звідки ти можеш знати, що Я тобі скажу? Продовжуй, Я чекаю!
Людина. «Пробач нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям... нашим».
Бог. Стривай, а як щодо твоїх сусідів?
Людина. Ну, ось бачиш, я так і знав, що Ти мене про це запитаєш! Але Ти повинен зрозуміти, що я не можу їм простити, бо ж вони роблять мені все на зло.
Бог. Але ж ти в молитві просиш пробачити тобі так , як ти прощаєш.
Людина. Ну так.., але я це просто так сказав.
Бог. Просто так? Добре, хоч правду сказав. Але все-таки, хіба це правильне рішення жити з вічною гіркотою в серці?
Людина. Ні, звичайно, але я буду ліпше почуватися, коли відімщу їм.
Бог. Ти не відчуєш полегшення після помсти. Але подумай, Я можу допомогти тобі!
Людина. Ти можеш? Як?
Бог. Прости їм - і Я прощу тобі. І лише тоді ти знайдеш мир та спокій у своїй душі.
Людина. Ну що ж, Ти, як завжди, маєш рацію. Але коли-небудь Ти покажи їм як вони глибоко помилялися.
Бог. Ти не бажаєш продовжити?
Людина. Так, хочу. «І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого...»
Бог. Я завжди готовий охороняти тебе від усяких спокус, але будь обережним і сам не давай приводу сатані спокушати тебе.
Людина. Що Ти маєш на увазі?
Бог. Це ті книги, які утримують тебе від читання Біблії, деякі твої друзі, що більше шкодять тобі, ніж допомагають. І ще одне! Не думай, що ти зможеш жити так як жив до цих пір, і приходити до Мене тільки тоді, коли потрапиш у глухий кут.
Людина. Я не розумію Тебе.
Бог. Ти дуже добре розумієш. Не раз, коли тобі було важко, ти приходив до мене і просив вибачення. А потім продовжував робити те саме.
Людина. Так, і мені соромно, Господи. Я жалкую про все. Досі я ставився до молитви зовсім байдуже.
Бог. Ну от, не забувай про це і намагайся, щоб більше такого не повторювалося. А тепер давай закінчимо.
Людина. Бо Твоє є Царство і сила, і слава повіки. Амінь.
Бог. А ти знаєш, що Мене справді прославило б і втішило?
Людина. Ні. Але я хотів би знати. Бо я хочу, починаючи вже з цієї хвилини, жити життям, Тобі приємним.
Бог. Чудово! Ти щойно відповів на Моє запитання.
Людина. Я відповів?
Бог. Так. Мене славлять ті люди, які щиро люблять Мене і йдуть за Моїми вказівками, записаними в Біблії. Я бачу, що ти починаєш це розуміти. Отож, оскільки ми з тобою з’ясували багато речей щодо молитви, тепер тобі є про що подумати і що змінити у своєму житті. Завжди дій так, як тобі підказує совість. І не забувай про нашу сьогоднішню спільну молитву.
Пісня «О молитва, о молитва»
Третя Божа Заповідь гласить: «Пам’ятай день святий святкувати!»
Ведуча.
День святковий святкувати
Нас навчила рідна мати,
Щоб свої обряди знали
І традицій не топтали.
У неділю в Божім храмі
Щоб Ісуса прославляли,
Щоб із серця смуток щез,
Бо в неділю Бог воскрес.
Ангел 3. Дозвольте мені допомогти вам скласти іспит совісті по Третій Божій Заповіді. Чи пропускали ви Божу Службу в неділю і в святкові дні? Як часто? Чи виконували важку фізичну працю в неділю або свята без конечної потреби?
Ведуча. Третя Божа Заповідь накладає на нас обов’язок день святий святкувати. У книзі «Вихід» Старого Завіту читаємо: «Шість днів працюватимеш, робитимеш все діло твоє. День же сьомий відпочинок на честь Господа, Бога твого».
Сценка «Порада ангела».
Ніжно Ангел будить:
Дитинко вставай
І на службу Божу
В церкву поспішай
Та в цей час лукавий
Не спить, не дріма,
Тихо так у вушко
Дитині співа:
«Не вставай, дитино,
А поспи ще трішки.
Бо тебе у церкві болітимуть ніжки
Снить дитя блаженне.
У сні підроста.
Будить Ангел вдруге
Будить неспроста:
"Уставай дитино,
Сонечко вже встало.
І недільне свято
Знову завітало».
А лукавий шепче:
Не йди, не спіши.
Ти така натомлена,
В ліжку полежи.
Час проходить швидко
В клопотах щоденних
І роки спливають
У справах буденних
Стала вже бабусею
Дитинонька та,
І вже вкотре сходить
Неділя свята.
Все в житті минуло -
І добре і зле.
Радо вже щебече
Внучка золоте:
«Знаєш люба бабцю,
Яка в мене мрія? -
Щоби ти розповіла
Що то – Літургія».
Як тобі сказати,
Серденько моє,
Що занапастила
Я життя своє..
Книжок не читала,
В церкві не була
І про літургію
знати не могла.
Одну добру раду
Дам тобі, внучатко:
Як тебе будитиме
Твоє Ангелятко,
То вставай швиденько,
Убирайся вмить
І не прислухайся,
Що тебе болить.
Бо минеться молодість.
Як виростуть діти,
Будуть ще сильніше
Ніженьки боліти.
А на старість буде
Що життя змарноване
Не варте й гроша.
Пісня «Раз зайшов я в храм старенький»
Четверта Божа Заповідь повчає: «Шануй батька й матір свою, щоб тобі добре було і щоб ти довго прожив на землі».
Ангел 4. Я прийшов на допомогу вам, щоб ви склали іспит совісті по четвертій Заповіді Божій.
Чи зневажали ви своїх батьків, родичів, старших людей, учителів, своїх наставників?
Чи засмучували їх, були неслухняними або невдячними їм?
Чи бажали їм злого, говорили щось погане про них, чинили їм кривду?
Ведуча.
Щирим серцем Тебе, Боже,
Благаємо, просим:
Усім дітям дай прозріння
І навіть дорослим.
Щоб до смерті доглядали
Батьків при потребі
І під Бога за це мали
Нагороду в небі.
Ведуча.
Родино,дорога родино.
Що може бути кращим в світі цім?
Чим більше дорожить людина
За батьківський і материнський дім?
Інсценізація поезії «Молитва матері»
Автор:
З доріг, які давно в житті обрані,
Лише одна веде нас до Христа,
Цей шлях - молитва, що нас навчила мати,
Стежина ця терниста й непроста.
Одної долі плутана дорога
Губилась вже у прірві небуття.
І лиш молитва матері до Бога
Вернула хлопцеві і душу, і життя –
Батьки йому частенько говорили:
Батько.
Лицем до Бога, сину, повернись,
Забудь вино, не трать даремно сили,
І будь таким, як ми - щодня молись.
Автор:
Але вино, товариство, розваги
Йому були милішими завжди.
Батьківських слів не брав він до уваги,
Цурався неба й церкви, як біди.
Молитися він просто ненавидів,
Про Бога навіть чути не хотів.
Та час прийшов - на сірих крилах злиднів
Він не лічив одноманітних днів.
Та не забуде день один навіки ,
Це день страшний - бо батько помирав.
Закрили сльози мамині повіки ,
А він стояв і п’яно реготав.
Ну, де ж твій Бог, чому не допоможе?
Де твій зцілитель, чом ти не встаєш ?
Загнешся ти, як всі, на смертній ложі
І як усі, в сирій землі згниєш!
Автор:
Всміхнулась і сказала мати:
Мати.
Я ще жива, а ти - давно мертвець .
Та вже недовго, скінчиться це лихо,
Й мене до себе забере творець.
Автор:
По смерті батьківській молилась мати:
За душі їхні - батькову й його.
Ці сльози мамині він буде пам’ятати
До самого кінця життя свого.
Але тоді ці сльози викликали
У нього злість і ненависть страшну.
І от якось, як нерви його здали,
Він кинув дім й пішов в пітьму нічну.
Син:
І я пірнув в «свободу» просто з мосту.
Тепер я вільний в думці і ділах,
Я ще не знав тоді життя -
Як легко можна заблудить у гріхах.
Автор:
Життя його, як тріску, закружляло,
У вирі суєти, гріхів і зла –
Він пив, як всі, допоки були сили,
І на плечах трималась голова.
Вино - це зло і джерело розпусти,
Не одного згубило вже давно,
Життя для нього стало наче пустка,
Він з джерела життя не лив, а пив вино.
В його душі розпуста так розквітла,
Що він, немов сліпий, в болото йшов
Й не помічав, що поруч було світло.
Він чув себе, як звірина в капкані,
Від розпачі він мало не ревів.
Та ось якось у тім жахливім стані
Краянина неждано він зустрів.
І він згадав село, і батька й маму,
Її печальні очі у сльозах.
Налив собі він в склянку 200 грамів
Й спитав його із бравою в словах:
Син.
Ну що? Мене ще мама пам’ятає,
Чи,може, вже навіки прокляла?
Хотів навідатись, та часу я не маю
Завжди затримують якісь діла.
Краянин.
Твої діла я добре розумію,
Не гірше, ніж про це ти знаєш сам,
Не вухом слухай, серцем якщо вмієш,
Чи може мати сина проклясти?
Коли ти втік, твоя матуся бідна
Посивіла від горя і біди,
І кожен день допізна, доки видно,
Все виглядала, чи не повернешся ти.
До неба мати руки простягала,
Молилася за тебе знов і знов,
В очах її надія не вгасала,
А в серці жила віра і любов.
Коли в ногах не стало сил останніх,
То решту сил черпнула з серця дня,
І добровільним ланцюгом чекання,
Вона мене за тебе прийняла.
Автор.
Від слів його зірвалася курнина,
Що відділяла світло від пітьми.
Відкрились очі - жде матуся сина,
А він з чужими бавиться людьми.
Він обірвав розмову на півслові,
Лише коротке кинув слово «Прощавай».
Не було більше вести про що змову,
Кричало серце: «Швидше, поспішай!»
Неначе молот бив його по скронях,
Коли він вскочив в поїзд на ходу,
Він задихався в темному вагоні:
Що стріне вдома - радість чи біду
І ось зупинка, станція знайома,
Веде дороги до села.
Син.
Колись по ній мене малого з дому
За руку мама в білий світ вела.
Тепер вертаюсь я мов божевільний
Чому ж цей білий світ мене навчив.
Я мав свободу, гроші, я був вільний,
Та долю я свою в вині втопив.
Автор.
Дорога повз мовчазний цвинтар вела
Він пригадав, тож батько тут лежав.
Відшукав закинуту могилу,
Згадавши ту останню мить.
В гіркім риданні впав він на коліна
Й поцілував холодний мокрий хрест.
Син.
Прокинься, батьку, встань із домовини,
Ти був правий, прогнив, мов труп, я.
Але тепер тебе я закликаю
Повірити в останній раз мені,
З минулого я назавжди вертаю,
Хай згине все, як у жахливім сні!
Спокутуюсь турботою про маму
Тепер вона не знатиме біди.
Борг поверну своїми я руками
І спрагненим устам подам води.
Автор.
І тут крізь сльози він побачив раптом
Ще один хрест і свіжий горб землі.
І зрозумів з холодним в серці жахом,
Що вже ніхто не жде його в селі.
Лиш синє небо свідком того було,
Як він безсило на могилу впав,
В якій навіки матінка заснула,
І замість мами землю цілував.
Мамо! Моя єдина!
Чому ж ти сина не дочекалась?
Де порятунок я тепер знайду?
Твоє життя так рано обірвалось.
Я ж сирота, без тебе пропаду!
Автор.
І раптом вітер подихом осіннім
Приніс слова, що серцем він почув.
Голос.
В молитві ,синку,знайдеш ти спасіння.
Син.
І я до неба руки простягнув -
З тих пір живу я з Господом Ісусом,
Я відчуваю мир в душі своїй.
Хто би колись мене повірити змусив,
Що це і є вершина моїх мрій.
Життя сторінки мого подерті,
Молитва матері перемогла -
В ній чудодійна сила після смерті,
Бо з серця мати черпала слова.
Автор.
Та пам’ять цю, що наскрізь пропікає,
Не руште навіть добрими руками.
На серці камінь - ноша нелегка.
Але чи легше, коли серце камінь?
Пісня «Повези мене, батьку»
П’ята Заповідь Божа гласить: «Не вбивай»
Ангел 5. Я хочу допомогти вам, скласти іспит по п’ятій Божій Заповіді Божій. Чи заподіяли ви комусь шкоди, підриваючи його здоров’я? Чи брали участь у бійці або ж розбуджу-вали ненависть до когось? Чи бажали комусь зла, сіяли ворожнечу, проклинали інших людей, були мстивими до них?
Один раз життя нам дається,
Дарунок прекрасний з небес,
Як сонечко гарно сміється!
А скільки на світі чудес!
І скільки безмежного дива
Щодня, лише очі відкрив
І так на землі красиво,
Що жив би на ній і жив.
Життя - це найкраща казка,
У ній, що завгодно, завжди,
Та ти не лякайся, будь ласка,
А сміло по нім іди.
Літературно - музична композиція «Б’ється серце»
Голос дитини.
Мамо, ти чуєш, мамо!
Я вже живу віднині,
Мамо, вже б’ється серце
В мені, у новій людині.
Хто я? Що я? Не знаю...
Ніколи не дізнаюся. Щоб дізнатися, потрібно народитися,- а цього не буде. Ніколи не буде. Я приречений, засуджений до смерті. Смерть без життя. Смерть без народження.
Усе дуже просто, навіть банально. Він казав що любить . Вона вірила, тому що любила. Якийсь час вони були щасливі, принаймні вона. Їй здавалося, що світ біля її ніг. Вона кохає і кохана.
Пісня «Я ніколи нікого ще так не кохав»
Вона. Коханий, я так рада тебе бачити.
Він. Я також. Я так за тобою скучив.
Вона. А у мене для тебе є радісна звістка.
Він. Я чогось не знаю, люба ?
Вона. У нас буде дитина .
Він. Ні! Цього не може бути!
Вона. Невже ти не радий?
Він. Та не в цьому справа. Розумієш, я ще не готовий до цього. І взагалі, я думаю. що тобі краще звернутися до лікаря. Ось, візьми (дає гроші). Це тобі допоможе. А зараз я поспішаю. Бувай.
Ведуча. Кілька днів... А потім усе змінилося. Не можу без дрожу згадувати ту розмову, її сльози, розпач. Ішов дощ... Він сказав , що вони занадто молоді, сказав, що їм потрібно пожити для себе.
Він говорив довго. Кожне слово завдавало нестерпного болю. Ішов дощ... Вона погодилася.
Жорстокість, нісенітниця, безглуздя. Подарувати життя щоб потім його знищити, дати надію, щоб розтоптати.
Пісня
Така її доля. О, Боже мій милий.
За що ти караєш її молоду?
За те що так щиро вона полюбили
Козацькії очі. Прости сироту.
Голос дитини. Вона погодилася. Погодилася відмовитися від моєї першої посмішки, перших кроків... Мамо, матусю. Ти погодилася на те, щоб мене ніколи не було. Мені страшно...
Чуєш, як кров пульсує
В такт із твоєю, мамо.
Разом із твоїм серцем
Моє стукотить так само.
Мамо, я хочу жити.
Рвуся до сонця, світла,
Чую, як сходить жито,
Чую - земля розквітла.
Мамо, ти чуєш, мамо,
Я хочу на тебе дивитись,
Я так поспішаю, мамо,
Для тебе на світ з’явитись.
Це станеться сьогодні. Усе готово. Лікарю заплачено. Мені залишалося кілька годин… Цікаво, що зроблять зі мною точніше, з тим, що колись було зі мною? Сонце на заході перетворюєтеся на вітер. Людина після смерті стає землею. А чим буду я? Сировиною для медикаментів? Спустять в каналізацію? Мене, що так хоче жити?
Я хочу дивитись в очі,
Я хочу тебе любити,
Невже я багато хочу,
Мамо, я хочу жити!
Я хочу в життя прийти...
І раптом… та що це мамо?!
Мамо! .. Невже це ти?!
За що ти, вбиваєш, мамо?!
Пісня
Чи винна голубка, що голуба любить?
Чи винен той голуб, що сокіл убив?
Пошли ж ти їй долю, вона молоденька.
Бо люди чужії її засміють.
Голос дитини. Мамо, мила, я хочу щоб ти знала я прощаю. Я вірю, що ти не можеш інакше... Я прощаю тебе, а ти прости мене. Бачить Бог, я хотів зробити тебе щасливою, а завдав лиш болю, сліз і горя. Прости якщо для твого щастя необхідна моя смерть, що ж, я готовий... але чи зробить це тебе щасливою?
Це по мене... Запах ліків і болю... Білі халати, біла постеля, білі стіни...Хто сказав, що колір смерті - чорний? Мені страшно.. Скоріше б усе скінчилося.
Мамо! Та зачекай...
В мене ж ще сил нема.
Мамо, пусти у рай.
Мамо, матусю, ма...
Який біль! Чому я повинен його терпіти? Зробіть мені наркоз! Я теж хочу наркоз… Мамо, матусю, нехай святиться ім’я твоє...
Я все одно тебе люблю... Любив....
Пісня
Мамо, тобі низесенько вклонюсь.
Мамо, за тебе Богу помолюсь.
Мамо, ти подаруй мені життя.
Мамо, не убивай своє дитя.
Здригнеться земля уся
І камінь застогне з муки.
Будь проклятий той, в кого
У крові дитячій руки.
І злине в небесну даль,
І сонцю не дасть світити
Оте стоголосе «ма»,
Якому не дали жити.
Пісня «Бог - це любов»
Шоста Божа Заповідь гласить: «Не чужолож»
Дев’ята Божа Заповідь говорить: «Не пожадай жінки ближнього свого».
Ведуча. Божі Заповіді стоять на сторожі моральної чистоти і невинності, чистоти нашого серця і вірності у подружньому житті. Бог бачить серце і душу людини, тому можна згрішити самим бажанням до розпусних дій чи думок Ісус Христос повчає: «Із серця походять думки, вбивства, перелюби, розпусти, крадежі, фальшиве свідчення, богохульство».
Ангел 6. Я допоможу вам скласти іспит совісті до шостої Божої Заповіді. Чи не переглядали нескромні малюнки, фільми, книжки, які є грішними супроти християнської моралі? Чи не грішили нескромністю свого одягу? Чи не вживали сороміцьких слів?
Ангел 9. Дозвольте я допоможу вам скласти іспит совісті до дев'ятої Божої Заповіді. Чи не вдавалися ви в товаристві зі злими, зіпсутими людьми? Чи не малювали ви огидних малюнків? Чи не слухали ви нечистих розмов? Чи не згрішили ви інших нечистими словами, піснями?
Ведуча.
Не зрадь в коханні! Щоб бути серцем чистим,
Пильнуй, аби ніхто тебе не звів,
Щоб шлях твій був, мов серце, променистим,
По стежці вірності крокуй до скону днів.
Присягу шлюбну ти не смій стоптати,
Бо перед Богом ти її давав,
Подружню вірність в серці зберегти
Своїй коханій ти до смерті обіцяв.
У нашому житті часто трапляються такі ситуації, коли ми йдемо за покликом серця, не звертаючи увагу на перестороги та здоровий глузд, не слухаючи свого розуму.
Одна така історія і стала сюжетом наступного вірша.
Вірш «3устріч». Пісня «Зорі»
Сьома Божа Заповідь гласить: «Не кради!»
Десята Божа Заповідь повчає: «Не нічого того що є власністю твого ближнього».
Ведуча. Щоб людина могла вільно і спокійно використовувати Богом дані дари на Божу славу і для свого добра, то на сторожі приватної власності Господь Бог поставив сьому і десяту Божі Заповіді. Від дотримання цих Заповідей залежить добро всіх людей - особисте, родинне, суспільне . Ці Заповіді закликають нас бути чесними людьми, щоб ми ніколи і ні в кого не крали, не зазіхали на чужу власність.
Якщо ви когось ошукали, не віддали комусь боргу, витрачали батьківські гроші на непотрібні речі - це є гріхом проти сьомої і десятої Божих Заповідей.
Ангел 7. Я хочу допомогти вам скласти іспит совісті до Сьомої Заповіді Божої. Ви комусь заздрите чорною заздрістю? Навмисне заподіюєте шкоду? !Не віддаєте позичену чи знайдену річ? Скоїли якусь прикрість чи несправедливість? Чи не списували у товариша на парті? А може ви крали час у вчителя ,який не встигає подати новий матеріал, через порушення дисципліни?
Ангел 10. Я допоможу вам скласти іспит совісті десятої Божої Заповіді.
- Я прошу! Потребую!
Дай Боже, поможи,
Пішли здоров’я, щастя,
В біді не залиши!
Те й іншеє дістати,
Багатства досягти,
Тут Космос подолати,
Тут хворого спасти.
Де б тільки не пішов я,
В який, куток Землі,
Я чув довкола себе,
Людські прохання ці!
Як бачиш моя торба
Заповнена, тяжка!
А що ж тоді збирав ти?
Несеш що до Отця?
2-ий Ангел.
Подяки я збирав!
Мене Отець за ними
На землю посилав
Я був також усюди,
Ні хати не минув,
Як бачиш тих подяк
«Багато не почув!
Отця благословення,
Отримували всі,
Подякувати Богу,
Забули на землі!
Та й Бог благословення
Як своє надавав
Людей один одному,
У поміч посилав.
Не дякують за теє
Ні Богу, ні собі.
Тому і людей проблеми,
І відчаї гіркі.
Автор.
Чи будуть колись люди,
Щасливі на землі?
Це все від них залежить,
Від вчинків у житті.
(Той, що має просьби)
- Ось торба, де є просьби,
Заповнена, тяжка...
- А вдячності не знають.
В цім відповідь уся.
Пісня «Божа Мати»
Восьма Заповідь гласить: «Не свідчи ложно на ближнього свого!»
Ведуча.
Та ближнього свого ніколи не суди,
За те не будеш Господом судимий,
Неправдою кривою не свідчи,
Ступай на шлях побожний і правдивий.
Ангел 8. Я задам вам декілька запитань, а ви задумайтесь і дайте відповідь на них, й це буде іспитом совісті до восьмої Божої Заповіді:
Чи не говорили ви не правди?
Чи не підозрювали когось несправедливо?
Чи не прислухалися аби не притакувати обмові?
Чи не викрили колись довіреної вам тайни?
Ведуча. Восьма Божа Заповідь стоїть на сторожі не матеріальних, а духовних цінностей, таких як знання, мудрість, слава, добре ім'я, а забороняє все те, що їх руйнує. Заповідь закликає нас дбати про честь і славу наших ближніх - національних героїв, блаженних мучеників за Христову віру.
Восьма Божа Заповідь стоїть на сторожі правди. Тому ніколи не говоріть на своїх ближніх того, в чому ви невпевнені. Без потреби ніколи не вказуйте на чужі хиби, особливо якщо вони властиві в тій чи іншій мірі вам ОСОБИСТО.
Ведуча.
Божі Заповіді — це квиток до неба, який ми собі заробляємо своїм земним життям за законами Божими. Отже, тільки від нас особисто залежить наше вічне щастя. Що тут посіємо, те колись у вічності пожнемо.
Пісня «Хочу я з тобою жить»
Душа просила
Я просила Бога забрати мою гординю, і Бог відповів мені - ні.
Він сказав, що гординю не забирають - від неї відмовляються .
Я просила Бога дарувати мені терпіння, і Бог сказав - ні.
Він сказав. що терпіння з'являється у результаті випробувань - його не дають, а заслуговують.
Я просила Бога подарувати мені щастя, і Бог сказав - ні.
Він сказав , що дає благословення , а чи буду я щаслива, чи ні залежить від мене.
Я просила Бога вберегти мене від болю, і Бог сказав - ні.
Він сказав , що страждання відвертають людину від мирських турбот і привертають до нього.
Я просила Бога навчити мене любити усіх людей так, як Він любить мене.
Нарешті, сказав Господь , ти зрозуміла , чого треба просити.
Я просила сил — і Бог послав мені випробування , щоби загартувати мене.
Я просила мудрості - і Бог послав мені проблеми , над якими мені треба ламати голову.
Я просила мужності — і Бог послав мені небезпеки.
Я просила любові - і Бог послав мені нещасних, які потребують моєї допомоги.
Я просила благ — і Бог дав мені можливості.
Я не одержала нічого з того, що хотіла.
Я одержала все, що мені було потрібно!
Бог почув мої молитви...
Кердяк Ірина Андріївна,
заступник директора з навчально-виховної роботи
Галицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1
|